АНАТОЛІЙ ГРИГОРЕНКО: «НАТХНЕННИКАМИ У РОБОТІ Є КОЛЕКТИВ І СІМ’Я»
У всі часи розвиток суспільства був пов’язаний із землею, яка була і залишається головним джерелом суспільного багатства. Земля України – це її безцінний скарб. До землевпорядників, або, як раніше їх називали, «землемірів», завжди ставилися з повагою, так як земля є нашим багатством, і саме його збереженням займаються фахівці-землевпорядники. І сьогодні на працівників землевпорядної служби український народ покладає особливі сподівання. Адже від того, які рішення стосовно земельних питань і підтримки українського селянства приймаються на державному рівні, залежить добробут селян. Із нагоди професійного свята – Дня землевпорядника, ми поспілкувалися із начальником відділу Держгеокадастру у Дворічанському районі Анатолієм ГРИГОРЕНКОМ. Ось що він нам розповів.
– Анатолію Івановичу, будь ласка, коротко ознайомте читачів «ДК» з основними напрямками роботи очолюваного Вами відділу.
– Наш відділ є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, юрисдикція якого поширюється на територію Дворічанського району. Його завданням є реалізація повноважень ГУ Держгеокадастру, відповідно до яких відділом здійснюється ведення Державного земельного кадастру, організовується виконання робіт із землеустрою, охорони та оцінки земель, здійснюється державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, надає відомості щодо об’єктів Держземкадастру, витяги про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону, забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, земле оціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів. На сьогодні встановлено графік виїзних та особистих прийомів начальником і заступником начальника відділу. Прийом громадян проводиться у визначений час. Із цими даними можна ознайомитися на стенді відділу.
– Наше сьогодення характеризується колосальними змінами, які відбуваються на державному рівні. Чи торкнулася ця віха вашої галузі? Що нове у діяльності очолюваного Вами відділу?
– Так. На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та низки розпорядчих документів відповідних органів відділ Держгеокадастру у Дворічанському районі було ліквідовано як юридичну особу публічного права, наразі наш відділ, як я вже зазначив, є структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. – Анатолію Івановичу, знаємо, що ви із когорти тих людей, які «де народились, там і пригодились». Повідайте читачам дещо із своєї біографії.
– Так, народивсь я у с. Лиман Перший Дворічанського району у липні 1963 року. Середню освіту здобув у Вільшанській школі – атестат отримав у 1980 році. Відразу ж по закінченню десятирічки вступив на навчання до Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва. Вчитися було цікаво: попоїздили з однокурсниками по всій країні під час практики. Всю Херсонську область, зокрема, оббігали зі стрічкою, виміряли всю її територію, – поринув у приємні спогади студентських років Анатолій Іванович. А потім продовжив: – Диплом за спеціальністю землевпорядкування отримав у 1985-му. Після служби в армії (1985 – 1987) розпочав свою трудову діяльність на посаді інженера-агролісомеліоратора Дворічанського районного агропромислового об’єднання, а в 1989-му був призначений на посаду головного інженера-землевпорядника тієї ж організації. У 1992 році очолив відділ земельних ресурсів Дворічанського району.
– Кому завдячуєте своїм успіхом? Хто був Вашим наставником?
– До призначення мене начальником відділу посаду керівника обіймав Іван Олександрович Гонтовий, який і допоміг мені знайти себе у цій справі. А ще Лідія Тимофіївна Зарубіна, яка раніше працювала землевпорядником у районі, а на той час уже перебувала на заслуженому відпочинку. Свій внесок зробив і керівник обласного управління земельних ресурсів Юрій Іванович Нос.
– Кожна професія має свої переваги і недоліки. Що Ви скажете із цього приводу?
– Як і у кожній роботі, є свої плюси і мінуси, але ж по-іншому і не може бути, адже відомо, що у природі все «50/50». Питання, які виникають, вирішуємо вчасно. Робота землевпорядника потребує вміння приймати виважені рішення, спілкуватися із людьми, а також вимагає уважності, чіткості і відповідальності. Щоб бути успішним фахівцем у цій галузі, необхідні такі риси характеру, як наполегливість, упевненість у собі, активність, до того ж, треба мати добре розвинену інтуїцію і разом із тим уміти логічно мислити.
– Зважаючи на те, що Ви є незмінним очільником цього напрямку роботи у районі впродовж 26 років, можна з упевненістю сказати, що все це вам притаманне. Що надихає Вас на роботу, на служіння населенню Дворічанщини?
– Звичайно ж, моїми натхненниками у роботі є колектив і моя сім’я – дружина і донька.
– Дякуємо, Анатолію Івановичу, за розповідь. Вітаємо Вас із Днем землевпорядника. Бажаємо Вам удачі та мудрості у Вашій важливій роботі, професійних здобутків, родинного затишку і мирного неба над головою!
– Дякую. У свою чергу, я теж хочу звернутися до своїх колег: усіх землевпорядників району – тих, хто працює сьогодні, хто вже перебуває на заслуженому відпочинку, – усіх, хто має відповідну освіту, вітаю з професійним святом. Бажаю, насамперед, здоров’я, достатку, сімейного благополуччя, успіхів у роботі. Завжди виважено приймати рішення та надавати пропозиції щодо розподілу та впорядкування земель різних форм власності. Особливі вітання моєму колективу. Зазначу, що він, хоч і жіночий, але дружній, – посміхається А.І. Григоренко. – Тож, користуючись нагодою, вітаю своїх колежанок іще й зі святом 8 Березня. Бажаю вічної молодості і краси, нехай здійснюються найзаповітніші мрії!
Отже, професія землевпорядника завжди була, є і буде в пошані. Адже її сутність залишається незмінною – раціональне використання найкращих у світі вітчизняних чорноземів, збереження їх для нащадків, надійний захист конституційних прав землевласників і орендарів. Адже наш громадянський і професійний обов’язок – завжди дбати про красу української землі та збереження роду людського!
Інтерв’ювала О. САНІНА.
|
