КУРС НА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Дворічанський елеватор – одне з тих зерносховищ, які працюють у комплексі з переробним виробництвом. У його складі є потужності зі зберігання зерна та цех із виробництва гречаної крупи. Спілкуємося з директором цього підприємства Сергієм Миколайовичем ЮРЧЕНКОМ, який очолює його з травня 2014 року.
– Сергію Миколайовичу, розкажіть коротко про ваше підприємство.
– ТОВ «Дворічанський елеватор» входить до групи компаній «Агротрейд», має потужності одноразового зберігання 22,5 тис. т. Вони складаються зі складів підлогового зберігання і двох бетонних силосних корпусів. Склад і силоси розташовані на відстані 200-300 м один від одного. Елеватор має свою залізничну гілку, побудовану так, щоб можна було подавати вагони до кожної з трьох ділянок елеватора: підлогового складу, силосів і безпосередньо гречцеху, який знаходиться в окремому корпусі. Продуктивність транспортного обладнання елеватора – 100-170 т на годину. На підприємстві постійно працюють 132 робітника та спеціаліста.
– Що зроблено на підприємстві за останній рік?
– Будувався елеватор кілька десятиліть тому, обладнання тут значно застаріло, але намагаємося підтримувати його в належному робочому стані. Глобальній реконструкції піддався тільки технологічний ланцюг, пов’язаний із залізничним відвантаженням. На лінії залізничного відвантаження посилили систему очищення зерна. Реконструювали аспіраційну систему в одному корпусі, тепер проводимо такі самі роботи в іншому.
У позаминулому році на зерносховищі модернізували норії – замінили на них стрічки, збільшивши тим самим надійність транспортного устаткування. Частково реконструювали завальні ями, зробили над ними нові навіси. Замість стін із бетонними перекриттями тепер тут легка конструкція з металопрофілю. Також посилили транспортери. На них замінили приводи, що дало можливість відвантажувати більшу кількість зерна. Сьогодні зерновози мають велику вантажопідйомність, а наші автомобілерозвантажувачі ГУАР-30 розраховані на старі, більш легкі машини, тож працювали «на межі». Тому у 2015 році проведено реконструкцію лінії автоприймання.
– Які конкретні кроки до енергозбереження зроблено на підприємстві?
– На нашому елеваторі функціонують дві спарені зерносушарки, які працюють на так званому пічному паливі – мазуті. У нас був проект газифікації цього об’єкту, але в зв’язку з тим, що зріс курс долара, підвищилися ціни безпосередньо на газ і на компоненти, які потрібні були для проведення робіт щодо газифікації підприємства, вартість цього проекту зросла в три рази, тож довелося відкласти ці плани. Зараз вивчаємо роботу пальників на біомасі, тобто на відходах після переробки ячменю, соняшнику, будь-якої культури, яку ми очищаємо. Таких відходів у нас багато, і ми їх вивозимо на звалище. А хотілося б задіяти їх у виробництві.
Якщо для зерносушарок ще не підібрали альтернативне паливо, то для котлів у цеху з виробництва гречаної крупи знайшли більш економний варіант, ніж попередній. Раніше тут стояли два спарених котли, що працювали на гречаному лушпинні, яке отримували тут же внаслідок обрушення зерна. До лушпиння додавали 20% природного газу, тобто котел працював за допомогою так званої свічки. У сезон ми спалювали газу на 1 млн. 800 тис. грн. На сьогодні цю суму потрібно було б збільшити майже вдвічі. Але ми провели реконструкцію, замінили два котли на один більш потужний, який працює повністю на лушпинні. Це котел Монастирищенського котельного заводу.

До нього ми поставили унікальний передтопок вихрового типу, виготовлений спеціально для нас – він єдиний такий в Україні. Крім того, що котел працює на лузі, він ще і комп’ютеризований – підбирає режими горіння, зчитує параметри вхідного палива, вологість, кількість біомаси, зольність. І, з огляду на ці показники, збільшує або зменшує горіння, видаючи необхідну кількість пари. У старих котлах через неправильну форму горіння відбувалося неповне згоряння лушпиння, тому його викидали, не отримавши всю енергію. Сьогодні лузга догорає до білого попелу. З неї «вичавлюється» все можливе, і цей фактор істотно покращує ККД. Якщо до реконструкції ми спалювали 330 кг лушпиння на годину, додаючи 20% природного газу, то зараз ми спалюємо 180 кг лушпиння без газу, а отримуємо пари на 200-300 кг за годину більше. Таким чином, економія газу вийшла 100%, лушпиння – близько 50%. Відходи від спалювання лушпиння також приносять дохід нашому підприємству. Їх реалізують як добриво для теплиць.
– Які плани щодо енергозбереження та реконструкції підприємства на майбутнє?
– Головне завдання минулого і прийдешнього років – зменшити на елеваторі споживання газу як у технологічному процесі сушіння зерна, так і у виробництві гречки. У реалізації намічених цілей підприємство вже істотно просунулося. Технічні фахівці «Агротрейд» мають намір найближчі два роки присвятити впровадженню енергозберігаючих технологій на зерносховищах групи. Ми хочемо відійти від топкового відділення, громіздких стандартних вентиляторів із електродвигунами потужністю 50-55 кВт. Встановимо локальний вентилятор індивідуального виготовлення з необхідною потужністю, в який буде вбудовано локальний пальник. Тобто реалізуємо принцип, який застосовується на сучасних зерносушарках. Додамо частотний перетворювач із можливістю регулювання подачі повітря в саму сушарку. Це дасть можливість працювати з різними культурами. Чим легша культура, тим менше потрібно повітря, інакше відбуватиметься процес видування з коробів. Адже ніхто не буде під кожну культуру замінювати двигун – досить змінювати частоту. При згорянні палива тепло буде відразу подаватися безпосередньо в сушарку. Тобто втрати тепла зведуться до мінімуму.

Скажу так: сидіти склавши руки не доведеться. Буквально щодня виникають нові завдання. Переважно всі вони пов’язані з енергозбереженням. Це стосується і газу, і електроенергії. Так що є над чим думати та працювати технічним фахівцям компанії і в цьому сезоні.
– Сергію Миколайовичу, дякую за змістовну бесіду. Бажаю плідної праці, високих досягнень у виробництві та здійснення всіх планів щодо енергозбереження та реконструкції підприємства!
                                                                                                             Спілкувався А. ФОМІН.