МАРИНА ТОКАРЄВА: «НАЙВАЖЛИВІШЕ У МОЇЙ РОБОТІ – ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ»
Напевно, не існує у світі людини, у якої хоча б один раз на життя не болів зуб. Усім знайомий цей пронизливий, виснажливий біль, коли неможливо думати ні про що, окрім болю. Нещодавно випала нагода поспілкуватися з фахівцем однієї з найдавніших галузей медицини, лікарем-стоматологом, який працює у Дворічній. Це Марина Миколаївна ТОКАРЄВА.
– Марино Миколаївно, декілька слів із Вашої біографії для читачів «ДК».
– Народилась я у 1970 році в с. Приоскілля Дворічанського району (нині його вже немає на карті Дворічанщини). Навчалася у Колодязненській школі, у 1987-му одержала атестат про середню освіту. Після закінчення школи вступила на навчання до Харківського медичного інституту. У 1992 році одержала диплом за спеціальністю лікар-стоматолог.
– Що спонукало Вас обрати саме цю професію?
– Обрала професію лікаря-стоматолога за порадою батьків. Моя мама Валентина Миколаївна Погребняк увесь свій трудовий шлях пройшла в колгоспі «Комуніст» – працювала бухгалтером, а батько, Микола Хомич Погребняк, більше ніж 20 років був головою колгоспу «Комуніст», працював для людей. Тож вони мені дали настанову допомагати людям.
– Як складався Ваш трудовий шлях?
– Трудову діяльність розпочала в поліклінічному відділенні Куп’янської центральної районної лікарні. Деякий час довелося побути безробітною. Але ж кожному із нас на життєвому шляху даються певні випробування, які ми намагаємося здолати. Оцінивши ситуацію, зваживши свої сили, вміння, досвід роботи за спеціальністю, у 2004 році започаткувала власну справу як фізична особа-підприємець. Відкрила власний стоматологічний кабінет. І ось вже 12 років працюю самостійно. За підтримку в цьому доленосному кроці дуже вдячна своєму чоловікові.
– Для багатьох людей знайти улюблену роботу є заповітною мрією, і якщо це трапляється, то вони вважають себе цілком щасливими. Якби Вам довелося пройти вже здоланий шлях повторно, чи хотіли б Ви щось змінити? Чи Ви вважаєте себе щасливою в цьому сенсі?
– Змінити – однозначно ні. Улюблена робота – дуже важливо в житті людини. Тож можна сказати, що у цьому розумінні слова я щаслива. Робота мені подобається, приносить задоволення. Особливо приємним є те, що пацієнти заходять до кабінету не боячись, бо сучасна техніка, у противагу прототипу першої бормашини, яку використовували ще дев’ять тисяч років тому, дозволяє проводити процедури безболісно, а виходять із кабінету вдячні за надану допомогу.
– Марино Миколаївно, якщо вже Ви торкнулися історії, не так давно у світі відзначили Міжнародний день стоматолога. Що Вам відомо про виникнення цього професійного свята?
– Історія виникнення свята досить трагічна. День стоматологів відзначається в день вшанування католицькою церквою християнської мучениці Аполлонії Олександрійської, яку страшними тортурами намагалися змусити відректися від християнства – її зв’язали та вибили зуби. Свята жінка витримала все, і коли їй погрожували стратою на багатті (це сталося 9 лютого 249 року), вона сама пішла в полум’я. Пізніше Аполлонія була канонізована як свята мучениця. Так вона стала покровителькою стоматологів. Страждання і християнський подвиг Аполлонії неабияк вразили її сучасників і нащадків, тому народилася легенда про те, що варто тільки вимовити «Santa Apollonia!», і зубний біль відступить. Але ж це тільки легенда…
– Що вважаєте найважливішим у Вашій роботі?
– Найважливіше – відповідальність перед людьми. Адже багато чого залежить від прийнятих лікарем рішень – що і як зробити, які ліки чи матеріал застосувати.
– Що Вам додає сил і натхнення для роботи?
– Моя сім’я – чоловік і син, який, до речі, теж обрав професію лікаря-стоматолога.
– Які у Вас плани на майбутнє? Які цілі ставите перед собою?
– У поточному році син Віталій закінчує інтернатуру – первинну післядипломну спеціалізацію. Є така мрія – працювати разом із ним. Вважаю, молодість і досвід – це сила.
– Як проводите свій вільний час? Які маєте хобі?
– Як усі жінки, дуже люблю квіти – і не тільки милуватися, а й висаджувати та доглядати за ними. Тому займаюся квітникарством. Подобається доглядати також за свійськими тваринами. Чимале задоволення приносить приготування різних страв, особливо те, яке задоволення від їх вживання отримують мої чоловіки та гості.
– Марино Миколаївно, нехай результат Вашої роботи дарує пацієнтам усмішку та впевненість у собі. Прийміть добрі побажання жіночого щастя і здоров’я, весни в душі, миру, родинного тепла, достатку, любові та сімейного благополуччя!
О. САНІНА.
Фото автора.
|
