ОСЬ І ФЕЄРВЕРК!
Далекий двадцять сьомий рік…
Радіє станція Дворічна!
Шкільний тут розпочався лік,
Збулася мрія всіх одвічна.
Вмить галаслива дітвора
Заповнила шкільне подвір’я,
Бо їм навчатися пора
І здобувати знань сузір’я.
Селянська хата прийняла
Охочих до наук дівчаток
І хлопчакам допомогла
Походи до вершин почати.
З сумлінням і завзяттям
Взялися учні здобувать
Знання, уміння, навички,
Щоб все на світі знать.
І полетіло, понеслось,
Полинуло на крилах…
Все, що намріялось, збулось,
Усе, що серцю миле.
І рідна школа, рідний дім
У будні і у свята
Допомагали молодим
Здобутків мать багато.
Життя висоти покорять,
Вважати вчителів,
Що знають свій предмет на п’ять,
За рідних матерів.
Та й батьківське міцне плече
Не раз в пригоді стало,
Бо долі так ріка тече,
Що сподівань немало.
Працюємо і живемо
Сьогодні, як колись, ми.
Розумне, вічне несемо
І добре, і корисне.
Святкуємо свій ювілей,
Досягнення ми маєм.
Тож і вітаєм всіх гостей
Ми із шкільним розмаєм!
Першого грудня Пристанційна школа гула, як стривожений урочистий вулик. Святково прибране приміщення, усміхнені, в українських костюмах, учні, схвильовані вчителі та працівники школи. Усі в очікуванні гостей, концерту й екскурсії по навчальному закладу.
Нарешті лунають фанфари і починається дійство… Сцена – чарівний теремок, стіни – філіал музею пам’яті (фотомонтаж «Випускники»), творчі виставки колишнього учня, батька першої вожатої школи Фоміна В.З. та учениці 6 класу Олейнікової Марини. Люди, не стримуючи захоплення, розглядають шедеври місцевих художників.
Ведучі, Олійникова Яна Костянтинівна та Роде Віталій Володимирович (наші молоді спеціалісти), запрошують у подорож часом. Із ними усі присутні, крок за кроком, ідуть стежкою становлення нашої рідної домівки. Фоном до їхньої розповіді є захоплююча презентація «З Днем народження, школо!», майстерно скомпонована Сомовою Ю.М.
До слова запрошується директор Шовгеня В.І., яка вітає всіх зі святом, дякує тим, хто допоміг їй у становленні як педагога та адміністратора, хвалиться успіхами і перемогами наших вихованців.
Екскурс у минуле триває… Названо першу вчительку, усіх директорів із 1935 року. Це Шелест Я.Л., Рибалка І.Г., Глотов І.О., Федоров В.В., Ключко В.В., Смульський А.С., Василець В.А. Троє з цієї когорти були присутні, від двох із них (Ключко В. В. і Василець В. А.) ми почули вітальні промови та спогади про колишнє. Вчителі-ветерани теж розділили з нами ці приємні хвилини.
Але багато з колишніх колег уже давно у далеких світах. Їхню пам'ять вшанували хвилиною мовчання.
Велике, мабуть, учительське серце, бо його на стільки вистачає! І досі вдячні випускники порадували своєю творчістю – піснями: Фоміна Л.В., Буймістрова Л.В. зі своєю малечею з «Колоска», Завгородня О.І., Субота І.О. Так почалася «ера подарунків».
Григоренко І.В. – голова Дворічанської РДА, Турбаба Г.Г. – голова Дворічанської районної ради, Коваль Н. І. – начальник відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської РДА, Дорошенко В. І. – завідуючий громадською приймальнею народного депутата України Шенцева Д.О. у Дворічанському районі, Тритяк М.І. – Тавільжанський сільський голова, Тумасян М.О. – засновник ТОВ «Куп’янськ Агро Інвест», Шило О.В. –директтор ПСП «Тавільжанське» щирими словами та цінними подарунками підняли настрій колективу-імениннику. Звучало безліч побажань та многая літа школі. Натяками уже й на століття!
Ця подія небуденна для всіх. Та є такі люди, яких не можна не згадати окремо. Це – воїни-інтернаціоналісти та учасники АТО, які є нашими випускниками. Ми пишаємося ними і почуваємося, як за кам’яною стіною. Один із учасників АТО – Костенко Іван Іванович – не повернувся додому і більше не побачить рідних та дорогих його серцю людей. Хвилина мовчання була йому пам’яттю.
Дітвора довго чекала свого виходу. Учні 6 класу Самцов Максим і Штепа Катерина від імені всіх дітей розхвалили свою alma-mater та подякували вчителям за те, чому тут навчилися та про що дізналися. А далі – сердечні вітання: учень 3 класу Саранді Валерій заспівав про «Чарівницю-осінь»; дівчата 4 – 9 класів стверджували: «Ми – соловейки з України!»; учні 4 класу станцювали запальний гопак; козаки 4 – 9 класів застерегли: «Ой з нашого роду не качайте воду!»; семикласники показали веселу сімейно-шкільну сценку; учні 3 класу з п’ятикласницею Полухіною Веронікою виконали пісню «Україно-ненько!»
Звучать фінальні акорди, на сцені вся школа: учителі, учні, і, звичайно ж, наші гості. Загальне фото на пам’ять і заключні слова ведучих. Цю пишноту підготували Хрипко Н.Ю., Дацик Н.В., Чуб Г.М., Дорошенко В.А., (суворий контролер), решта вчителів та увесь обслуговуючий персонал. Ніхто не залишився осторонь – подія ж масштабна!
А далі стрілка машини часу не могла нагріти собі місця – спомини змінювалися розповідями про сучасне, їм на зміну приходили плани на майбутнє. Неформальне спілкування зробило свою справу: нікому не хотілося розходитися – ні високим гостям, ні колегам – ветеранам, ні нинішнім співробітникам. Єдність поколінь – гарантія прийдешніх успіхів!
М. НАЗАРЕНКО.
|
