СЕЛО МОЄ ОТРАДНЕ
Отрадне – слобода моя,
Дитинства колисанка.
В душі живе село моє,
А з ним живу і я!
Дробашене, Сергіївка,
Зелена, Піддубова,
І Водяне, і Гостреньке –
Це рідна нам земля.
Отрадне – дитинство
І перше кохання
Отрадне – дорога в далекі світи,
Отрадне, як ненька,
Як зіронька рання,
Світи нам і в радість,
І в смуток світи!
Шуміли роки веснами,
Хлібними перевеслами.
У мрії, як у лебедя,
Високих два крила.
Від батьківської хати
На шлях у світ широкий,
Благословляла мати
В очах бринить сльоза.
Отадне – слобода моя,
Дитинства колисанка.
В душі живе село моє,
А з ним живу і я.
Летять на крилах з радістю,
Твої, Отрадне, дітоньки,
Як ластівки із вирію,
До рідного гнізда.
Свято села започаткували напередодні дня Успіння Пресвятої Богородиці в пам’ять про престольне свято Отраднянського двохкупольного храму, який майже два століття згуртовував православну громаду.
26 серпня за покликом душі і серця зібралися до рідного села односельці, де пройшли їхнє босоноге дитинство і безхмарна юність.
Свято розпочалося в приміщенні сільського клубу, який ледве вмістив всіх бажаючих земляків і гостей. Зал був святково прикрашений вишиванками, старими фотокартками наших земляків. Чудову виставку своїх картин представила наша землячка – майстриня Катерина Лаврова.
На сцені ведучі Олексій Вязовський і Тетяна Обрєзкова розпочали свою зустріч згадкою про Отрадне з далеких часів 17 сторіччя (з архівних матеріалів), і сторінка за сторінкою гортали життя села. Так, саме гортали життя, тому що у села, як і у людини своя доля: народилося, кріпло, росло і цвіло наше село.
Згадували красу природи рідного села, колективізацію, голод, воєнне лихоліття, післявоєнні голодні, холодні часи.
 
Для всіх дітей тієї війни поіменно названих, які були присутні в залі, Наталія Таран від всієї душі подарувала пісню. В тяжкі часи життя нашого села над Отрадним розправляла крила-обереги пісня. Згадували, як тяжко працювали в колгоспі і вміли відпочивати: як заграє гармонь або балалайка – пішли танцювати, аж виляски йдуть…Село квітло розмаїттям талантів. Фольклорний ансамбль, який існував при сільському клубі, радував своїм багатоголоссям не тільки земляків, а й виступав на обласному телебаченні та радіо у 1989 році. А гармоністів було багато, навіть на нашій районній сцені досі згадують О.В. Чернятіна з його маленькою гармошкою. Вони передавали свої таланти молодому поколінню, яке зараз продовжує їхню справу. Мають отраднянське коріння і брати Денис і Захар Скоропльоти, які показали глядачам свою майстерність гри на баяні .Їхній педагог – С.Т. Обрізко, уродженець Отрадного, якийз маленької сільської отраднянської сцени пішов у велике мистецтво.
Гучними оплесками глядачі дякували за пісні у виконанні Валентини Соловей, Володимира Бабака, ансамблю народних інструментів «Гості». За майстерне виконання гуморесок –Юрію Гречку.
У Радянські часи в селі була початкова школа, медпункт, був навіть свій пологовий будиночок. До речі, у залі виявилися присутні двоє людей, які в один день з’явилися на світ в Отраднянському пологовому будиночку, двоє немовлят – хлопчик і дівчинка, народилися 26 липня 1955року.
З часом село виявилося неперспективним і почало вимирати.
Адже, як не дивно, та неперспективним
Виявилось татове село.
І людське коріння, як дрібне насіння,
По світах, мов вітром рознесло…
Отрадняни щиро дякували своїм гостям: голові районної ради Г.Г. Турбабі, завідуючому громадською приймальнею народного депутата України Д.О. Шенцева у Дворічанському районі В.І. Дорошенку за небайдужість і теплі слова на адресу наших односельців, голові Колодязненської сільської ради О.В. Перепелиці, який вручив подарунки найстаршим жителям села – Н.Д. Товстун і О.Д. Товстун.
Смачною кашею та шашликами пригощали всіх присутніх на святі Л.А. Губанова, А.М. Кравченко, О.М. Приходіна, І.І. Фетісова, С.В. Вязовський.
Зичимо доброго здоров’я і творчих успіхів небайдужим людям, які надали посильну підтримку в організації нашого свята: В.М. Скибі, С.В. Скрипнікову, В.О. Чернятіну, М.А. Лаврову і О.П. Журавель.
Т. ОБРЄЗКОВА.
Фото О.Саніної.
|
